Стиль хай-тек hi-tech як естетичне протягом
Хай-тек – естетичне течія в архітектурі, що склалося в 70-і рр.. представляє собою сучасну модифікацію техніцизму, що сповідає радикальне оновлення мови архітектури під впливом технічного прогресу. Хай-тек – символічне відображення століття “високих технологій” ракетно-космічних об’єктів в архітектурі великих суспільних будинків. Певною мірою хай-тек є останнім у ХХ ст. етапом естетичного освоєння нових технічних форм, початого конструктивістами 20-х рр.. і продовженого структуралістами в 60-х.
Від попередніх етапів хай-тек відрізняє тільки йому властивий демонстративний супертехніцизм, при якому функціональне застосування будівельних конструкцій, інженерних систем і устаткування переростає в декоративно-театралізоване з елементами перебільшення, а іноді й іронії.
На відміну від конструктивізму і структуралізму, основними засобами вираження у яких служили конструкції на основі залізобетону і скла, хай-тек орієнтований на естетичне освоєння металевих конструкцій у сполученні зі склом. Крім того, хай-тек активно включає в архітектурну композицію будівель елементи їх інженерного устаткування – вентиляційні шахти, трубопроводи. Спираючись на суто технологічну практику промислових підприємств маркірувати різними квітами трубопроводи різних інженерних систем, хай-тек став використовувати цей прийом у громадських будинках уже як композиційний кошти.
Ідейними та естетичними передумовами хай-тека справедливо вважають роботи арх. Я. Черніхова. Він залишив у своїх численних архітектурних фантазіях 30-х рр.. композиції будівель і споруд, у вигляді яких гармонійно поєднуються стрижневі несучі сталеві конструкції з аскетичними площинами огороджувальних та елементами інженерних систем і обладнання. Пріоритет Я. Черніхова відбитий і в найбільш великій монографії американського історика архітектури Д. Коліна, присвяченої хай-теку і переведеної на більшість європейських мов.
У практичному плані предтечами хай-теку в XIX ст. вважають “Кришталевий палац” Д. Пекстона, а в ХХ ст. – Творчість Міс ван дер Рое. Видатний зодчий, що починав як функціоналіст, в пізній період творчості / 50-60-і рр.. / Став принциповим антіфункціоналістом. Виходячи з недовговічності функцій, що приводить до раннього морального старіння капітальних будинків, він прагнув проектувати будівлі з універсальним внутрішнім простором, легко пристосовується до мінливих функцій. Засобом для цього Міс ван дер Рое обрав великопролітні конструктивні системи з виносом несучих конструкцій із внутрішнього простору назовні і кріпленням до винесеним несучим – огороджувальних конструкцій. При цьому основу архітектурної композиції складав строгий метр і форма несучих конструкцій, виконаних із сталевих стрижнів відкритого профілю / H-подiбнi, швелери та ін /.